ВІКТОР ВАСИЛЬЧУК

ЯК ЇЖАЧОК УРЯТУВАВ ЯЛИНКУ

Колись давно на зеленій галявині під кучерявим дубком жив сіренький Їжачок. Кирпатий, з чорними намистинками очей і геть без отих голочок, що ми звикли бачити на ньому сьогодні.

Тоді голочки мала тільки зелена Ялинка. Вона дуже пишалася своїм вбранням і нікого не підпускала до себе – боляче кололася. Іноді навіть насміхалася над Їжачком, який сумлінно працював з ранку й до пізнього вечора, збираючи гриби, ягоди, яблучка.

– От мені нічого не потрібно! – гордовито промовляла Ялинка. – І ніхто мені не потрібен! Я найкрасивіша на цій галявині...

Пихата красуня навіть Ворона, який полюбляв відпочивати на одній з її гілок, відігнала від себе.

А Ворон узяв та й перебрався на дубок, під яким жив Їжачок. Незабаром вони подружилися. Ворон навіть допомагав сіренькому другові переносити до його схованки лісові скарби. Невдовзі вони й забули про гордовиту Ялинку.

Та якось на галявину з Чорного болота увірвався розбишака Бобер. Уздрів Ялинку і почав своїими гострими-прегострими зубами пиляти ніжний стовбур красуні. Це побачив Ворон і мерщій полетів до Їжачка:

– Швидше, сіренький, біжи на допомогу Ялинці! Там розбишакує злий Бобер! А я ще когось покличу!..

Їжачок ураз забув про Ялинчині кепкування і чимдуж помчав на поміч. Ворон кликав інших мешканців лісу на підмогу, та чомусь ніхто не поспішав озиватися.

Тоді вони удвох заходилися боронити зелену красуню, проте Бобер не боявся таких рятувальників. Відлетів мудрий Ворон убік та й каже Ялинці:

– Хай Їжачок зайде з іншого боку під твої розкішні віти, а ти йому голок сипони трохи. Він стане колючим і налякає злюку з Чорного болота.

Так і вчинили. Поки хоробрий Ворон відволікав Бобра, Їжачок став колючим. Розправив Ялинчині голки на спині й пішов у наступ.

Злякався Бобер, позадкував. А тут його ворон давай скубати. Утік розбишака з галявини...

Відтоді всі їжаки мають колючки (правда, ті з часом потемнішали), ворони голосно каркають, коли хтось чужий до лісу заходить, ялинки скидають іноді частину своїх голок, а бобри вже не пиляють своїми гострими зубами красунь-ялинок, бо колючих їжаків бояться.